Одного дня, восені 1996 року, Сашку
Положинському на очі потрапляє оголошення про можливість проявити себе на
фестивалі "Червона Рута". Того ж вечора Сашко переривши словник
знайшов назву для свого ще не існуючого гурту. "Тартак" - маловживане
українське слово; означає "лісопилка". Треба було ще знайти людей,
які б стали учасниками "Тартаку”. Але крім Василя Зінкевича-молодшого, нікого не знайшов. Але гурту, а
точніше дуету, це не зашкодило стати лауреатом 1-ї премії в жанрі танцювальної
музики на фестивалі.
Далі ціла низка неприємностей: заборона виступати, Василь пішов з гурту
(вимушено), продюсер виявився так би мовити непорядним…
Але все міняється. До гурту долучились два Андрія: Андрій Благун – клавішник
– та гітарист Андрій «Муха» Самойло. Наприкінці 1999-го до складу гурту входить
ді-джей Валентин Матіюк і вже з початку 2000-го року ТАРТАК засів за запис
свого дебютного альбому.
Після виходу в світ «Системи Нервів» у складі ТАРТАКА сталися важливі зміни.
В гурт прийшли барабанщик Едуард Косорапов та басист Дмитро Чуєв, які до
ТАРТАКа грали у черкаському гурті ДАСТ МІКС. Прихід нових музикантів дав
можливість перейти до повного живого звучання на концертах – без підкладок та
секвенцій, що зробило виступи ТАРТАКа ще більш драйвовими та по-справжньому
рок-овими. Один за одним ТАРТАК запрошують всі найбільші українські фестивалі –
«Таврійські Ігри», «Перлини Сезону», «Лемківська Ватра» в Польщі, «Екстримізм»
у Києві, «Рокотека» у Львові, фестиваль «Чайка» вперше запрошує ТАРТАК у якості
хедлайнера, та апогеєм цієї фестивальної ходи стає виступ на культовій
»Рок-Екзистенції».
